Видання з’явилося на світ за сприяння голови Прилуцької районної ради Василя Малика та фінансової підтримки меценатів: депутата Прилуцької міської ради Артема Рожка, керівників ТОВ «Ресурс-Агро» Миколи Марусенка та «Наташа-Агро» Олександра Мороза.

І сама «Прощена неділя», і її презентація стали особливими. Це відчула одразу, лиш переступила поріг читального залу райбібліотеки, де проходив захід. Особливим було все: і чоловіки в камуфляжі, які становили, напевно, більшість гостей; і дитячі малюнки, зібрані бібліотекарями та підготовлені на подарунки нашим бійцям у зону АТО; і виступаючі, котрі не могли завершити свої виступи через комок сліз, що стискав горло. Бо говорили про те, що болить кожному українцю – про дітей, батьків, чоловіків, які стали Героями... Про них – вчорашніх трактористів, студентів, вчителів, а нині захисників України – книга Лілії Бондаревич-Черненко «Прощена неділя».

ЗА КОЖНОЮ ІСТОРІЄЮ – ДОЛЯ ЖИВОЇ ЛЮДИНИ

За словами письменниці, історії для свого видання вона збирала два роки. Це свідчення не тільки наших земляків-прилучан та жителів Чернігівщини, а й хлопців зі Львова, Коломиї, Полтави, Дрогобича, які воюють на Сході України чи вже повернулися додому. З ними шляхи Лілії Василівни два літа поспіль перетиналися в санаторії під Києвом, де бійці проходили десятиденну реабілітацію.

«Прощена неділя» написана в формі монологів: розповідей бійців, їхніх дружин, матерів, містить живі рядки бойового щоденника. Є в ній і щире кохання, і світлі надії, і суворі реалії бойових буднів. Авторка чотирнадцяти книжок, знана письменниця, лауреат кількох журналістських та літературних премій, Лілія Бондаревич-Черненко зізнається, що «Прощена неділя» далася їй непросто: «Написана вона не чорнилами, а слізьми». Адже кожна з сорока історій, зібраних в книзі, залишає глибокий слід в душі. А працюючи над твором, таких свідчень зібрала понад сотню.

Сама Лілія Василівна характеризує свій новий твір так: «Це книга про війну, про розбиті надії, про наше сьогоднішнє непросте життя, про любов до рідної землі. Це війна на рівні рефлексії, снів, кольору, запаху. Кожна історія – неповторна, в ній реальні життєві деталі. За кожною історією – доля живої людини».

ВІЙНА БЛИЖЧЕ, НІЖ ЗДАЄТЬСЯ

Те, що «Прощена неділя» нікого не залишає байдужим, доводили виступи гостей презентації: людей різного віку, різних професій, цивільних і військових. Вони говорили про те, що сьогодні можна жити так, ніби немає війни. Але війна є, і вона ближче ніж здається, і вона не припиняється.  

«Дай Бог, щоб ця війна закінчилася якомога скоріше, - сказав депутат Прилуцької міської ради Артем Рожко. - Дай Бог, щоб ми разом допомагали садочкам, школам, бібліотекам, робили свій внесок у мирне життя. Та, на жаль, сьогодні найбільшою проблемою і болем України є війна. Ця книга – данина пам’яті тим, кого сьогодні вже немає з нами, хто віддав своє життя за Україну. Ця пам’ять повинна жити, щоб наші нащадки знали про те, що відбувається сьогодні. Щоб у їхньому житті таке більше ніколи не повторилося».

Відлунням цієї далекої, і водночас такої близької війни у бібліотеці звучали рядки з «Прощеної неділі» - враження-спогади бійців, які зачитала присутнім прилучанка Валентина Макаренко. І поміж трагічних доль і жорсткого фронтового буття проступало одвічне й природнє для людської душі прагнення спокою, затишку, миру: «Скляний морозний день закінчився. У відкриту кватирку заповзає бузкове світло туману... Чай пахне свіжим лимоном, і трішки – цим туманом. На душі спокійно. Так, є війна. Але є й ця свіжа тиша, є різдвяні свята. Є радощі. Є все, з чого складається життя...»

Презентація «Прощеної неділі» в Прилуцькій районній бібліотеці прийшлася на велике християнське свято Вознесіння Господнього. І як зазначила авторка книги Лілія Бондаревич-Черненко, це символічно, адже кожен з її героїв має чисту душу й щиро прагне покаяння. «Порядок в раю сьогодні охороняють бійці Небесної сотні й хлопці, які загинули на Донбасі. І Господь ними дуже задоволений, - сказала Лілія Василівна. - Та чи настане прощення тому, хто розпочав цю війну?»

Людмила Смик

Стаття опублікована в газеті "Град Прилуки" №24 (759) від 15 червня 2016 року.