В 1990-х роках на фабрику прийшли іноземні інвестори, і завдячуючи їм та тодішньому директору Олегу Любомировичу Ясону, виробництво було оснащене найсучаснішим обладнанням та технологіями. В той час, коли 90% міських підприємств простоювали та занепадали, Прилуцька тютюнова фабрика почала швидко й успішно розвиватися – лише завдячуючи інвестиціям.

На «В.А.Т.-Прилуки» на той час була настільки висока зарплата, що відрахування до Пенсійного фонду давали можливість повністю закривати пенсії прилуцьким пенсіонерам, а відрахування в казну області допомагали ще й вирішувати питання виплати пенсій пенсіонерам Чернігівщини. Анатолій Шамрай, тодішній міський голова Прилук, незважаючи на тиск «згори», відстояв таку позицію, і це дало можливість прилуцьким пенсіонерам відносно спокійно пережити той складний кризовий період. Перші дивіденди, які отримали працівники тютюнової компанії, дали можливість цим людям вперше здійснити дороговартісну покупку – чи то будинок, чи автомобіль, чи вперше поїхати родиною відпочити за кордон.

«В.А.Т.-Прилуки» завжди була соціально відповідальним підприємством. Серед найважливіших для міста проектів – будівництво газопроводу високого та середнього тиску «Мільки – Сухополова», яке на 90% здійснено за рахунок тютюнової фабрики. Це були дуже значні – мільйонні – інвестиції. Газопровід надав можливість здійснювати газопостачання цілого Заудаївського мікрорайону. Крім того, тоді ж через все місто протягнули силовий кабель, за яким до мікрорайону подається електрика.

Важко перерахувати всі соціальні проекти, які тютюнова компанія здійснила для міста за ці роки: від відкриття Центру підтримки підприємництва – до участі в створенні в Прилуках платанової алеї, озелененні та благоустрої міста. Турботу підприємства відчувають і діти, які навчаються за його кошт, і пенсіонери фабрики, котрі й сьогодні отримують фінансову допомогу. Кожна інвестиція в тютюнову компанію супроводжувалася відрахунком пайової участі в міський бюджет на соціальні потреби.

Тому закриття тютюнової фабрики в Прилуках – це більше, ніж закриття підприємства. Бо воно тягне за собою негативні зміни у всіх сферах, з якими робота компанії була пов’язана: транспортні перевезення, наповнення готелів, роботи з утримання інфраструктури компанії та утилізації відходів. Для міста втрати будуть набагато більшими, ніж втрата кількох сотень робочих місць. А при нинішній ситуації з розвитком виробництва в Прилуках висококласні спеціалісти тютюнової компанії можуть не знайти в своєму місті роботи з таким же рівнем зарплати, як отримують зараз.

І наостанок хочу зазначити, що із закриттям тютюнової компанії прилучани не стануть менше палити, от тільки тепер заробляти на цигарках будуть в Румунії.

Тому моя позиція однозначна: місто має зробити все можливе, аби відстояти підприємство в нинішній складний для нього період.

Артем Рожко, депутат Приилуцької міської ради